Traduction 2 d’une pièce de Matéi Visniec, par Neda Nejdana

ЖІРКР, ЯКРРЕСЕ РРРУКРХ ДИТИРУ входить Ñ– Ð·ÑƒÐ¿Ð¸Ð½Ñ Ñ”Ñ‚ÑŒÑ Ñ Ð¿ÐµÑ€ÐµÐ´ Р»Ñ–нією, Ñ ÐºÐ° відзначає межу між неР»ÑŽÐ´Ñ ькою територією Ñ– територію прав Р»ÑŽÐ´Ð¸Ð½Ð¸.

ВРРТОВИЙ ПРРВ ЛЮДИРИ . Хто там ? Ð—ÑƒÐ¿Ð¸Ð½Ñ–Ñ‚ÑŒÑ Ñ ! БіР»ÑŒÑˆÐµ не Ñ€ÑƒÑ…Ð°Ð¹Ñ‚ÐµÑ ÑŒ. Якщо ви зробите ще крок, ви ризикуєте незаконно перетнути кордон. Ð Ð²Ñ Ðµ те, що незаконно, може Ð¾Ð±ÐµÑ€Ð½ÑƒÑ‚Ð¸Ñ Ñ Ð¿Ñ€Ð¾Ñ‚Ð¸ Ð²Ð°Ñ .

ЖІРКР, ЯКРРЕСЕ РРРУКРХ ДИТИРУ. РР»Ðµ Ñ Ñ…Ð¾Ñ‡Ñƒ перетнути кордон. Я втекР»Ð° від війни. Я втекР»Ð° від жаху. Я втекР»Ð° від Ñ Ð¼ÐµÑ€Ñ‚Ñ–. ÐœÐ¾Ñ Ð±Ð°Ñ‚ÑŒÐºÑ–Ð²Ñ‰Ð¸Ð½Ð° біР»ÑŒÑˆÐµ не Ñ–Ñ Ð½ÑƒÑ”. Вона буР»Ð° подіР»ÐµÐ½Ð° на дві, три, чотири, Ñ‡Ð¸Ñ Ð »ÐµÐ½Ð½Ñ– маР»ÐµÐ½ÑŒÐºÑ– батьківщини, Ñ ÐºÑ– б’ÑŽÑ‚ÑŒÑ Ñ Ð¼Ñ–Ð¶ Ñ Ð¾Ð±Ð¾ÑŽ. Я хочу перетнути цей кордон, бо Ñ Ð±Ñ–Ð »ÑŒÑˆÐµ не наР»ÐµÐ¶Ñƒ жодній із нових батьківщин, Ñ ÐºÑ– вийшР»Ð¸ із моєї коР»Ð¸ÑˆÐ½ÑŒÐ¾Ñ— веР»Ð¸ÐºÐ¾Ñ— батьківщини.

ВРРТОВИЙ ПРРВ ЛЮДИРИ. Ð Ñ ÐºÐ¾Ñ— ви націонаР»ÑŒÐ½Ð¾Ñ Ñ‚Ñ– ?

ЖІРКР, ЯКРРЕСЕ РРРУКРХ ДИТИРУ. Я біР»ÑŒÑˆÐµ не маю націонаР»ÑŒÐ½Ð¾Ñ Ñ‚Ñ–. ÐœÐ¾Ñ Ð½Ð°Ñ†Ñ–Ð¾Ð½Ð°Ð »ÑŒÐ½Ñ–Ñ Ñ‚ÑŒ - Ð¾Ñ†Ñ Ð´Ð¸Ñ‚Ð¸Ð½Ð°. Яку Ñ Ñ‚Ñ€Ð¸Ð¼Ð°ÑŽ на руках. ÐœÐ¾Ñ Ð½Ð°Ñ†Ñ–Ð¾Ð½Ð°Ð »ÑŒÐ½Ñ–Ñ Ñ‚ÑŒ це - земР»Ñ . ÐœÐ¾Ñ Ð½Ð°Ñ†Ñ–Ð¾Ð½Ð°Ð »ÑŒÐ½Ñ–Ñ Ñ‚ÑŒ це - Ð·Ð¾Ñ€Ñ Ð½Ðµ небо над моєю гоР»Ð¾Ð²Ð¾ÑŽ. ÐœÐ¾Ñ Ð½Ð°Ñ†Ñ–Ð¾Ð½Ð°Ð »ÑŒÐ½Ñ–Ñ Ñ‚ÑŒ це - поР»Ñ–Ñ‚ птахів. Я хочу мати ту ж націонаР»ÑŒÐ½Ñ–Ñ Ñ‚ÑŒ, що й птахи, Ñ ÐºÑ– Р»ÐµÑ‚Ñ Ñ‚ÑŒ над кордонами. Я хочу мати ту ж націонаР»ÑŒÐ½Ñ–Ñ Ñ‚ÑŒ, що й хмари, Ñ ÐºÑ– пР»Ð¸Ð²ÑƒÑ‚ÑŒ над земР»ÐµÑŽ. ÐœÐ¾Ñ Ð½Ð°Ñ†Ñ–Ð¾Ð½Ð°Ð »ÑŒÐ½Ñ–Ñ Ñ‚ÑŒ - це вітер. Я хочу мати такі ж права Ñ Ðº у вітру, птахів Ñ– Ð·Ð¾Ñ€Ñ Ð½Ð¾Ð³Ð¾ неба. Ви відчуваєте пахощі квітучих Р»Ð¸Ð¿ ? Я хочу мати ту ж націонаР»ÑŒÐ½Ñ–Ñ Ñ‚ÑŒ, що й Р»Ð¸Ð¿Ð¸. Ви бачите цей гарний захід Ñ Ð¾Ð½Ñ†Ñ ? Я хочу мати Ñ‚Ñ– ж права, Ñ ÐºÑ– Ñ” у заходів Ñ Ð¾Ð½Ñ†Ñ . Ті ж права, Ñ ÐºÑ– мають пори року... Ті ж права Ñ Ðº Ñ€Ñ–Ð²Ð½Ð¾Ð´ÐµÐ½Ð½Ñ Ñ– Ñ Ð¾Ð½Ñ†ÐµÑ Ñ‚Ð¾Ñ Ð½Ð½Ñ ... ПогР»Ñ ньте, Ð¿Ð¾Ñ‡Ð°Ð²Ñ Ñ Ñ Ð½Ñ–Ð³. Відтоді, Ñ Ðº Ñ Ñ‡ÐµÐºÐ°ÑŽ на кордоні, почав іти Ñ Ð½Ñ–Ð³. ПогР»Ñ ньте, Ñ ÐºÑ– гарні Ñ Ð½Ñ–Ð¶Ð¸Ð½ÐºÐ¸. Я хочу мати Ð³Ñ–Ð´Ð½Ñ–Ñ Ñ‚ÑŒ Ñ Ð½Ñ–Ð¶Ð¸Ð½Ð¾Ðº. Щоб у мені пізнаваР»Ð¸ цю Ð³Ñ–Ð´Ð½Ñ–Ñ Ñ‚ÑŒ. БіР»ÑŒÑˆÐµ нічого Ñ– менше нічого. ТіР»ÑŒÐºÐ¸ Ð³Ñ–Ð´Ð½Ñ–Ñ Ñ‚ÑŒ Ñ Ð½Ñ–Ð¶Ð¸Ð½Ð¾Ðº. Щоб мені даР»Ð¸ право бути такою ж Ð´Ð¾Ñ Ñ‚Ð¾Ð¹Ð½Ð¾ÑŽ, Ñ Ðº Ñ Ð½Ñ–Ð¶Ð¸Ð½ÐºÐ¸.

ВРРТОВИЙ ПРРВ ЛЮДИРИ – Тут ви на наземному кордоні ÑƒÐ½Ñ–Ð²ÐµÑ€Ñ Ð°Ð »ÑŒÐ½Ð¸Ñ… прав Р»ÑŽÐ´Ð¸Ð½Ð¸. Якщо ви зробите ще крок, ви ввійдете незаконно на територію ÑƒÐ½Ñ–Ð²ÐµÑ€Ñ Ð°Ð »ÑŒÐ½Ð¸Ñ… прав Р»ÑŽÐ´Ð¸Ð½Ð¸, ÑƒÐ½Ñ–Ð²ÐµÑ€Ñ Ð°Ð »ÑŒÐ½Ð¾ визнаних Ñ– ÑƒÐ½Ñ–Ð²ÐµÑ€Ñ Ð°Ð »ÑŒÐ½Ð¾ дотриманих. Якщо ви зробите ще крок, ви незаконно проникнете на територію Ð°Ð±Ñ Ð¾Ð »ÑŽÑ‚ної, ÑƒÐ½Ñ–Ð²ÐµÑ€Ñ Ð°Ð »ÑŒÐ½Ð¾ Ð´Ñ–Ð¹Ñ Ð½Ð¾Ñ— Ñ– ÑƒÐ½Ñ–Ð²ÐµÑ€Ñ Ð°Ð »ÑŒÐ½Ð¾ Ð¿Ñ€Ð¸Ð¹Ð½Ñ Ñ‚Ð¾Ñ— Р»ÑŽÐ´Ñ ької Ð³Ñ–Ð´Ð½Ð¾Ñ Ñ‚Ñ–. Це недобре - входити незаконно на територію Ð°Ð±Ñ Ð¾Ð »ÑŽÑ‚них прав Р»ÑŽÐ´Ð¸Ð½Ð¸ Ñ– Ð°Ð±Ñ Ð¾Ð »ÑŽÑ‚ної Р»ÑŽÐ´Ñ ької Ð³Ñ–Ð´Ð½Ð¾Ñ Ñ‚Ñ–. РР»Ðµ ми вам допоможемо законно ввійти на територію Ð°Ð±Ñ Ð¾Ð »ÑŽÑ‚них прав Р»ÑŽÐ´Ð¸Ð½Ð¸ Ñ– Ð°Ð±Ñ Ð¾Ð »ÑŽÑ‚ної Р»ÑŽÐ´Ñ ької Ð³Ñ–Ð´Ð½Ð¾Ñ Ñ‚Ñ–. Ви побачите... У разі законного входу на територію Ð°Ð±Ñ Ð¾Ð »ÑŽÑ‚них прав Р»ÑŽÐ´Ð¸Ð½Ð¸ Ñ– Ð°Ð±Ñ Ð¾Ð »ÑŽÑ‚ної Р»ÑŽÐ´Ñ ької Ð³Ñ–Ð´Ð½Ð¾Ñ Ñ‚Ñ–, ви зможете розквітнути, почати нове Ð¶Ð¸Ñ‚Ñ‚Ñ Ñ– дати вашій дитині Ð·Ð½Ð°Ñ‡ÐµÐ½Ð½Ñ Ð°Ð±Ñ Ð¾Ð »ÑŽÑ‚ної ÑƒÐ½Ñ–Ð²ÐµÑ€Ñ Ð°Ð »ÑŒÐ½Ð¾Ñ— Ð³Ñ–Ð´Ð½Ð¾Ñ Ñ‚Ñ–. РР»Ðµ Ñ Ð¿Ð¾Ñ‡Ð°Ñ‚ÐºÑƒ треба Ð¿Ñ€ÐµÐ´â€™Ñ Ð²Ð¸Ñ‚Ð¸ ваші документи. У Ð²Ð°Ñ Ñ” Ð´Ñ–Ð¹Ñ Ð½Ð¸Ð¹ Ð¿Ð°Ñ Ð¿Ð¾Ñ€Ñ‚ ?

ЖІРКР, ЯКРРЕСЕ РРРУКРХ ДИТИРУ. У мене немає Ð¿Ð°Ñ Ð¿Ð¾Ñ€Ñ‚Ð°. Мій єдиний Ð¿Ð°Ñ Ð¿Ð¾Ñ€Ñ‚ - це Ð¼Ð¾Ñ Ð´Ð¸Ñ‚Ð¸Ð½Ð°, Ñ ÐºÐ° починає мерзнути. Мій єдиний Ð¿Ð°Ñ Ð¿Ð¾Ñ€Ñ‚ - це Ð¼Ð¾Ñ Ð´Ð¸Ñ‚Ð¸Ð½Ð°, Ñ ÐºÐ° починає хотіти Ñ—Ñ Ñ‚Ð¸. Сніжинки, щоб потрапити на земР»ÑŽ, не потребують Ð¿Ð°Ñ Ð¿Ð¾Ñ€Ñ‚Ñƒ.

ВРРТОВИЙ ПРРВ ЛЮДИРИ. Однак ми ж не можемо Ð·Ð°Ñ€ÐµÑ”Ñ Ñ‚Ñ€ÑƒÐ²Ð°Ñ‚Ð¸ Ð²Ð°Ñ Ñ Ðº Ñ Ð½Ñ–Ð¶Ð¸Ð½ÐºÑƒ. Ми - Ð°Ð´Ð¼Ñ–Ð½Ñ–Ñ Ñ‚Ñ€Ð°Ñ†Ñ–Ñ , Ñ ÐºÐ° поважає точні правиР»Ð°. І одне з цих правиР» каже, що кожна Р»ÑŽÐ´Ð¸Ð½Ð° повинна мати наР»ÐµÐ¶Ð½Ñ– документи. Отже, дР»Ñ Ð½Ð°Ñ , Р»ÑŽÐ´Ñ ька Ñ–Ñ Ñ‚Ð¾Ñ‚Ð° рівноцінна наР»ÐµÐ¶Ð½Ð¾Ð¼Ñƒ папірцю.

ЖІРКР, ЯКРРЕСЕ РРРУКРХ ДИТИРУ. О, аР»Ðµ у Ð²Ð°Ñ Ñ– Ñ Ð¿Ñ€Ð°Ð²Ð´Ñ– Ñ” дуже поетичний Ñ Ð¿Ð¾Ñ Ñ–Ð± розгР»Ñ дати речі ! Ð›ÑŽÐ´Ñ ÑŒÐºÐ° Ñ–Ñ Ñ‚Ð¾Ñ‚Ð° - це аркуш паперу, повний знаків, іноді невідомих. Це Ñ Ð¿Ñ€Ð°Ð²Ð´Ñ– дуже поетично. Саме тому Ñ Ð¿Ñ€Ð¾Ð¿Ð¾Ð½ÑƒÑŽ вам Ð·Ð°Ñ€ÐµÑ”Ñ Ñ‚Ñ€ÑƒÐ²Ð°Ñ‚Ð¸ мене Ñ Ðº Ñ Ð½Ñ–Ð¶Ð¸Ð½ÐºÑƒ. Рдже Ñ Ð½Ñ–Ð¶Ð¸Ð½ÐºÐ° така ж біР»Ð°, Ñ Ðº папір. Ð—Ð°Ð¼Ñ–Ñ Ñ‚ÑŒ того, щоб Ð·Ð°Ñ Ñ‚Ð¾Ñ Ð¾Ð²ÑƒÐ²Ð°Ñ‚Ð¸ до мене правиР»Ð¾ "Р»ÑŽÐ´Ð¸Ð½Ð° рівноцінна аркушу паперу" Ð·Ð°Ñ Ñ‚Ð¾Ñ ÑƒÐ¹Ñ‚Ðµ до мене правиР»Ð¾ "Р»ÑŽÐ´Ð¸Ð½Ð° рівноцінна Ñ Ð½Ñ–Ð¶Ð¸Ð½Ñ†Ñ–". І потім, он Ñ ÐºÐ¸Ð¹ гарний Ñ‚ÐµÐºÑ Ñ‚ пишуть Ñ Ð½Ñ–Ð¶Ð¸Ð½ÐºÐ¸ у Ð¿Ñ€Ð¾Ñ Ñ‚Ð¾Ñ€Ñ–, тоді коР»Ð¸ вони падають !

ВРРТОВИЙ ПРРВ ЛЮДИРИ. Занадто пізно Ñ€ÐµÑ”Ñ Ñ‚Ñ€ÑƒÐ²Ð°Ñ‚Ð¸ Ð²Ð°Ñ Ñ‚ÐµÐ¿ÐµÑ€ Ñ Ðº Ñ Ð½Ñ–Ð¶Ð¸Ð½ÐºÑƒ. Зима минуР»Ð°. ÐŸÐ¾Ñ‡Ð°Ð²Ñ Ñ Ñ ÐµÐ·Ð¾Ð½ дощів. Ви ж принаймні не Ð·Ð±Ð¸Ñ€Ð°Ñ”Ñ‚ÐµÑ ÑŒ Ð¿Ñ€Ð¾Ñ Ð¸Ñ‚Ð¸ мене Ð·Ð°Ñ€ÐµÑ”Ñ Ñ‚Ñ€ÑƒÐ²Ð°Ñ‚Ð¸ Ð²Ð°Ñ Ñ Ðº крапР»ÑŽ дощу чи зР»Ð¸Ð²Ð¸.

ЖІРКР, ЯКРРЕСЕ РРРУКРХ ДИТИРУ. Саме так. Вважайте, що моє минуР»Ðµ – це зР»Ð¸Ð²Ð°. Ре питайте у мене, звідки Ñ Ñ– що Ñ Ñ€Ð¾Ð±Ð¸Ð »Ð° в минуР»Ð¾Ð¼Ñƒ. До Ð¿Ñ€Ð¸Ð±ÑƒÑ‚Ñ‚Ñ Ð½Ð° кордон прав Р»ÑŽÐ´Ð¸Ð½Ð¸, Ñ Ð±ÑƒÐ »Ð° зР»Ð¸Ð²Ð¾ÑŽ. Моє Ð´Ð¸Ñ‚Ð¸Ð½Ñ Ñ‚Ð²Ð¾, Ð²Ð¸Ñ…Ð¾Ð²Ð°Ð½Ð½Ñ , мій шР»ÑŽÐ±, мої поР»Ñ–тичні Ð¿ÐµÑ€ÐµÐºÐ¾Ð½Ð°Ð½Ð½Ñ , ідеаР»Ð¸, Ð¼Ð¾Ñ Ð²Ñ–Ñ€Ð°, мої Ð¿Ñ€Ð¸Ð½Ð¸Ð¶ÐµÐ½Ð½Ñ - Ð²Ñ Ðµ це буР»Ð¾ Ð¿Ñ€Ð¾Ñ Ñ‚Ð¾ зР»Ð¸Ð²Ð¾ÑŽ. Ð—Ð°Ð¼Ñ–Ñ Ñ‚ÑŒ того, щоб розпитувати мене про моє Ð¶Ð¸Ñ‚Ñ‚Ñ , позначте у вашій анкеті, що Ñ ÑŒÐ¾Ð³Ð¾Ð´Ð½Ñ– перед вами Ð¿Ð¾Ñ Ñ‚Ð°Ð »Ð° зР»Ð¸Ð²Ð°, щоб Ð¿Ñ€Ð¾Ñ Ð¸Ñ‚Ð¸ права Ð³Ñ€Ð¾Ð¼Ð°Ð´Ñ Ð½Ñ Ñ‚Ð²Ð° на території ÑƒÐ½Ñ–Ð²ÐµÑ€Ñ Ð°Ð »ÑŒÐ½Ð¾Ñ— Ð³Ñ–Ð´Ð½Ð¾Ñ Ñ‚Ñ–.

ВРРТОВИЙ ПРРВ ЛЮДИРИ. Тепер уже запізно. Сезон дощів минув. Ми у розпаР»Ñ– Р»Ñ–та. Ð Ð°Ñ Ñ‚Ð°Ð »Ð° Ñ Ð¿ÐµÐºÐ°... Важко працювати в таких умовах. Зачекайте, поки пройде Ñ Ð¿ÐµÐºÐ°.

ЖІРКР, ЯКРРЕСЕ РРРУКРХ ДИТИРУ. РР»Ðµ Ñ Ð »ÑŽÐ±Ð »ÑŽ Ñ Ð¿ÐµÐºÑƒ. Якби моє минуР»Ðµ буР»Ð¾ зР»Ð¸Ð²Ð¾ÑŽ, Ñ Ð± хотіР»Ð°, щоб моє майбутнє буР»Ð¾ Ñ Ð¿ÐµÐºÐ¾ÑŽ. Я хочу їхати без зупинок, ÐºÐ¾Ñ Ð¸Ñ‚Ð¸ Ñ ÐµÐºÑƒÐ½Ð´Ð¸... Я хочу жити подібно вогню... Швидко... Бо Ð¶Ð¸Ñ‚Ñ‚Ñ Ñ Ñ‚Ð°Ð »Ð¾ байдужим до мене...

ВРРТОВИЙ ПРРВ ЛЮДИРИ. Ми Ñ Ð¿Ñ–Ð²Ñ‡ÑƒÐ²Ð°Ñ”Ð¼Ð¾, аР»Ðµ треба чекати... Ра даний Ñ‡Ð°Ñ Ð²Ð°Ñˆ запит забР»Ð¾ÐºÐ¾Ð²Ð°Ð½Ð¾...

ЖІРКР, ЯКРРЕСЕ РРРУКРХ ДИТИРУ. Я бачу, що його не Ñ Ð¿Ñ€Ð¸Ð¹Ð½Ñ Ð »Ð¸ ваші комп’ютери...

ВРРТОВИЙ ПРРВ ЛЮДИРИ. Раші комп’ютери Ñ Ð¿Ñ€Ð°Ð²Ð´Ñ– не Ñ Ð¿Ñ€Ð¾Ð¼Ð¾Ð¶Ð½Ñ– обробити ваш запит. Ваші відповіді надто дивні. У рубриці націонаР»ÑŒÐ½Ñ–Ñ Ñ‚ÑŒ ви позначиР»Ð¸ КОЛІРВІТРУ. У рубриці Ð¾Ñ Ñ‚Ð°Ð½Ð½Ñ Ð¿Ð¾Ñ Ñ‚Ñ–Ð¹Ð½Ð° Ð°Ð´Ñ€ÐµÑ Ð° ви позначиР»Ð¸ МІРРЕ ПОЛЕ. У рубриці реР»Ñ–Ð³Ñ–Ñ Ð²Ð¸ позначиР»Ð¸ РЕБО ПОВРЕ ЛІТРЮЧИХ ЗМІЇВ. У рубриці Ð¾Ñ Ð²Ñ–Ñ‚Ð° ви відзначиР»Ð¸ СПОГРДИ ДИТИРСТВР. У рубриці Ñ Ñ–Ð¼ÐµÐ¹Ð½Ð¸Ð¹ Ñ Ñ‚Ð°Ð½ ви позначиР»Ð¸ СРРРТОРІЙ ДЛЯ ІРШИХ. У рубриці Ñ Ñ‚Ð°Ñ‚ÑŒ ви позначиР»Ð¸ ДЕБЮТРРТКР. У рубриці дата Ñ– Ð¼Ñ–Ñ Ñ†Ðµ Ð½Ð°Ñ€Ð¾Ð´Ð¶ÐµÐ½Ð½Ñ Ð²Ð¸ Ð½Ð°Ð¿Ð¸Ñ Ð°Ð »Ð¸ вірш… отакий :

"Рвтомат Ð¶ÐµÑ Ñ‚Ñ–Ð² Ð½Ñ–Ð¶Ð½Ð¾Ñ Ñ‚Ñ–

Ñ€Ð¾Ð·Ð´Ñ Ð³Ð°Ñ”Ñ‚ÑŒÑ Ñ Ñ‚Ð¸Ñ…Ð¾

щоб увійти у море

щоб увійти у земР»ÑŽ

щоб увійти в мої надра

бо Ñ Ñ” море Ñ– Ð²Ð¾Ð´Ð½Ð¾Ñ‡Ð°Ñ Ð·ÐµÐ¼Ð »Ñ

бо Ñ - Ð³Ñ–Ð³Ð°Ð½Ñ‚Ñ ÑŒÐºÐ¸Ð¹ птах

Ñ ÐºÐ¸Ð¹ очищає щеР»ÐµÐ¿Ð¸ машини від Ð½Ñ–Ð¶Ð½Ð¾Ñ Ñ‚ÐµÐ¹

Ñ ÐºÐ¸Ð¹ Ñ…Ð°Ñ€Ñ‡ÑƒÑ”Ñ‚ÑŒÑ Ñ ÑˆÐ¼Ð°Ñ‚ÐºÐ°Ð¼Ð¸ Р»ÑŽÐ´Ñ ької пР»Ð¾Ñ‚Ñ–"

Це недобре. Це Ð·Ð¾Ð²Ñ Ñ–Ð¼ недобре. ÐŸÐ¸Ñ Ð°Ñ‚Ð¸ вірш у рубриці дата Ñ– Ð¼Ñ–Ñ Ñ†Ðµ Ð½Ð°Ñ€Ð¾Ð´Ð¶ÐµÐ½Ð½Ñ - це ні до чого. Ð’ кожному разі, наші комп’ютери не змогР»Ð¸ обробити вірш, Ñ– чимаР»Ð¾ з них навіть зР»Ð°Ð¼Ð°Ð »Ð¸Ñ Ñ . Ви бачите цей дим ?

ЖІРКР, ЯКРРЕСЕ РРРУКРХ ДИТИРУ. Так, Ñ Ð¹Ð¾Ð³Ð¾ бачу. Він геть чорний. Він Ð¿Ñ–Ð´Ñ–Ð¹Ð¼Ð°Ñ”Ñ‚ÑŒÑ Ñ Ð² небо Ñ– отруює Ð¿Ð¾Ð²Ñ–Ñ‚Ñ€Ñ .

ВРРТОВИЙ ПРРВ ЛЮДИРИ. Це - дим одного з наших комп’ютерів, це Ñ Ð¿Ñ€Ð°Ð²Ð¶Ð½Ñ–Ð¹ біо-комп’ютер, украй чутР»Ð¸Ð²Ð¸Ð¹ Ñ– химерний, Ñ ÐºÐ¸Ð¹ зазнав інформаційного шоку, Ð½Ð°Ð¼Ð°Ð³Ð°ÑŽÑ‡Ð¸Ñ ÑŒ обробити вашу анкету. І тепер він Ð·Ð°Ð²Ð¸Ñ Ð³Ð¸ÐºÐ°Ñ”, він біР»ÑŒÑˆÐµ не може Ð·ÑƒÐ¿Ð¸Ð½Ð¸Ñ‚Ð¸Ñ Ñ , Ñ Ð°Ð¼Ðµ тому він вивергає чорний дим. От уже три Ð¼Ñ–Ñ Ñ Ñ†Ñ–, відтоді, Ñ Ðº він прочитав ваш вірш, Ð½Ð°Ð¿Ð¸Ñ Ð°Ð½Ð¸Ð¹ у рубриці дата Ñ– Ð¼Ñ–Ñ Ñ†Ðµ Ð½Ð°Ñ€Ð¾Ð´Ð¶ÐµÐ½Ð½Ñ , він гикає Ñ– не Ð¿Ñ€Ð¸Ð¿Ð¸Ð½Ñ Ñ” вивергати дим. Ð Ñ–, це Ñ Ð¿Ñ€Ð°Ð²Ð´Ñ– недобре.


І крім того, у рубриці Ð¼Ð¾Ñ‚Ð¸Ð²Ð°Ñ†Ñ–Ñ Ð·Ð¼Ñ–Ð½Ð¸ Ñ Ñ‚Ð°Ñ‚ÑƒÑ Ñƒ ви намаР»ÑŽÐ²Ð°Ð »Ð¸ їжака з двома криР»Ð°Ð¼Ð¸. От ваш маР»ÑŽÐ½Ð¾Ðº, це незрозуміР»Ð¾, криР»Ð°Ñ‚ий їжак не Ñ–Ñ Ð½ÑƒÑ”â€¦ Е, ви де ? Відповідайте… ÐŸÐ¾Ñ Ð »ÑƒÑ…айте, це недобре – маР»ÑŽÐ²Ð°Ñ‚и криР»Ð°Ñ‚ого їжака Ñ– потім Ð³ÑƒÐ±Ð¸Ñ‚Ð¸Ñ Ñ Ñƒ природі… Визнайте, що криР»Ð°Ñ‚ий їжак не Ñ–Ñ Ð½ÑƒÑ”â€¦


Пауза.


ДИТИРР, ЯКРТИМ ЧРСОМ ВИРОСЛР. РР»Ðµ так. КриР»Ð°Ñ‚ий їжак - це дР»Ñ мене.

ВРРТОВИЙ ПРРВ ЛЮДИРИ. Хто це говорить ? Я Ð²Ð°Ñ Ð½Ðµ бачу. Хто говорив ? Де та жінка, Ñ ÐºÐ° тут чекаР»Ð° Ñ– заповнюваР»Ð° документи ?

ДИТИРР, ЯКРТИМ ЧРСОМ ВИРОСЛР. ÐœÐ¾Ñ Ð¼Ð°Ð¼Ð° померР»Ð°. Мені ÑˆÑ–Ñ Ñ‚ÑŒ років. Я вмію читати Ñ– Ð¿Ð¸Ñ Ð°Ñ‚Ð¸. ÐœÐ¾Ñ Ð¼Ð°Ð¼Ð° розповідаР»Ð° мені багато гарних Ñ ÑƒÐ¼Ð½Ð¸Ñ… Ñ–Ñ Ñ‚Ð¾Ñ€Ñ–Ð¹. Я міг би розповідати вам по одній гарній Ñ ÑƒÐ¼Ð½Ñ–Ð¹ Ñ–Ñ Ñ‚Ð¾Ñ€Ñ–Ñ— Ñ‰Ð¾Ð´Ð½Ñ . Вона Ñ ÐºÐ°Ð·Ð°Ð »Ð° мені, що тепер Ñ Ð¼Ð°ÑŽ право перейти на іншу Ñ Ñ‚Ð¾Ñ€Ð¾Ð½Ñƒ кордону, бо гарні Ñ ÑƒÐ¼Ð½Ñ– Ñ–Ñ Ñ‚Ð¾Ñ€Ñ–Ñ— ÑƒÐ½Ñ–Ð²ÐµÑ€Ñ Ð°Ð »ÑŒÐ½Ñ–...


Сцена охопР»ÐµÐ½Ð° димом кіР»ÑŒÐºÐ¾Ñ… комп’ютерів, Ñ ÐºÑ– вР»Ð°ÑˆÑ‚уваР»Ð¸ коР»Ð°Ð¿Ñ .

---

Personnages :

LA FEMME QUI PORTE UN ENFANT DANS SES BRAS

LA SENTINELLE DES DROITS DE L’HOMME

L’ENFANT



LA FEMME QUI PORTE UN ENFANT DANS SES BRAS entre et s’arrête devant la ligne qui marque la frontière entre le no man’s land et le territoire des droits de l’homme.


LA SENTINELLE DES DROITS DE L’HOMME - Qui est là ? Arrêtez-vous ! Ne bougez plus. Si vous faites encore un pas vous risquez de franchir illégalement la frontière. Et tout ce qui est illégal peut se retourner contre vous.

LA FEMME QUI PORTE UN ENFANT DANS SES BRAS - Mais je veux franchir la frontière. J’ai fui la guerre. J’ai fui l’horreur. J’ai fui la mort. Ma patrie n’existe plus. Elle a été coupée en deux, en trois, en quatre, en plusieurs petites patries qui se battent entre elles. Je veux franchir cette frontière car je n’appartiens plus àaucune des nouvelles patries sorties du sein de mon ancienne grande patrie.

LA SENTINELLE DES DROITS DE L’HOMME - Vous êtes de quelle nationalité ?

LA FEMME QUI PORTE UN ENFANT DANS SES BRAS - Je n’ai plus de nationalité. Ma nationalité c’est cet enfant que je porte dans mes bras. Ma nationalité c’est la terre. Ma nationalité c’est le ciel étoilé au-dessus de ma tête. Ma nationalité c’est le vol des oiseaux. Je veux avoir la même nationalité que les oiseaux qui volent au-dessus des frontières. Je veux avoir la même nationalité que les nuages qui se promènent au-dessus de la terre. Ma nationalité c’est le vent. Je veux avoir les même droits que le vent, que les oiseaux et que le ciel étoilé. Vous sentez le parfum des tilleuls en fleurs ? Je veux avoir la même nationalité que les tilleuls. Vous voyez ce beau coucher de soleil ? Je veux avoir les mêmes droits que les couchers de soleil. Les mêmes droits que les saisons... Les mêmes droits que l’équinoxe et que le solstice... Regardez, il a commencé àneiger. Depuis que j’attends àla frontière, il s’est mis àneiger. Regardez comme c’est beau, les flocons de neige. Je veux avoir la dignité des flocons de neige. Que l’on me reconnaisse cette dignité-là. Rien de plus, rien de moins. Que la dignité des flocons de neige. Que l’on m’accorde le droit d’être aussi digne que les flocons de neige.

LA SENTINELLE DES DROITS DE L’HOMME - Vous êtes ici àla frontière terrestre des droits de l’homme universels. Si vous faites encore un pas vous allez entrer illégalement sur le territoire des droits de l’homme universels, universellement reconnus et universellement respectés. Si vous faites encore un pas vous allez pénétrer illégalement sur le territoire de la dignité humaine absolue, universellement valable et universellement accepté. Ce n’est pas bien d’entrer illégalement sur le territoire des droits de l’homme absolus et de la dignité humaine absolue. Mais nous allons vous aider àentrer légalement sur le territoire des droits de l’homme absolus et de la dignité humaine absolue. Vous allez voir... Une fois entrée légalement sur le territoire des droits de l’homme absolus et de la dignité humaine absolue, vous allez pourvoir vous épanouir, commencer une vie nouvelle et donner àvotre enfant le sens de la dignité universelle absolue. Mais il faut tout d’abord présenter vos papiers. Est-ce que vous avez un passeport valide ?

LA FEMME QUI PORTE UN ENFANT DANS SES BRAS - Je n’ai pas de passeport. Mon seul passeport c’est mon enfant qui commence àavoir froid. Mon seul passeport c’est mon enfant qui commence àavoir faim. Les flocons de neige, pour atteindre la terre, n’ont pas besoin de passeport.

LA SENTINELLE DES DROITS DE L’HOMME - On ne peut quand même pas vous enregistrer en tant que flocon de neige. Nous sommes une administration qui respecte des règles précises. Et l’une de ces règles dit que chaque homme doit avoir des papiers en règle. Donc, pour nous, un être humain égal un papier en règle.

LA FEMME QUI PORTE UN ENFANT DANS SES BRAS - Oh, mais vous avez vraiment une façon très poétique d’aborder les choses ! Un être humain c’est une feuille de papier pleine de signes, parfois inconnus. C’est vraiment très poétique ça. C’est pour ça que je vous propose de m’enregistrer en tant que flocon de neige. Déjà, le flocon de neige c’est aussi blanc que le papier. Au lieu de m’appliquer la règle "un homme égal une feuille de papier" appliquez-moi la règle "un homme égal un flocon de neige". Et puis, voilàquel joli texte écrivent les flocons de neige dans l’espace pendant qu’ils tombent !

LA SENTINELLE DES DROITS DE L’HOMME - C’est trop tard, maintenant, de vous enregistrer en tant que flocon de neige. L’hiver est passé. C’est la saison des pluies qui commence. Vous n’allez quand même pas me demander de vous enregistrer en tant que goutte de pluie ou averse.

LA FEMME QUI PORTE UN ENFANT DANS SES BRAS - Mais si. Considérez que mon passé est une averse. Ne me demandez pas d’où je viens, et ce que j’ai fait dans le passé. Avant d’arriver àla frontière des droits de l’homme, j’ai été une averse. Mon enfance, mon éducation, mon mariage, mon engagement politique, mes idéaux, ma croyance, mes humiliations, tout cela n’a été qu’une averse. Au lieu de me demander de vous raconter ma vie, notez dans votre questionnaire que c’est une averse qui s’est présentée aujourd’hui devant vous pour demander droit de cité sur le territoire de la dignité universelle.

LA SENTINELLE DES DROITS DE L’HOMME - C’est trop tard maintenant. La saison des pluies est passée. On est en plein été. C’est la canicule qui s’installe... C’est difficile de travailler dans ces conditions. Attendez que la canicule passe.

LA FEMME QUI PORTE UN ENFANT DANS SES BRAS - Mais j’aime la canicule. Si mon passé a été une averse, je voudrais que mon avenir soir une canicule. Je veux brà»ler les étapes, faucher les secondes... Je veux vivre àla manière du feu... Vite... Car la vie n’a plus de patience avec moi...

LA SENTINELLE DES DROITS DE L’HOMME - Nous sommes désolés, mais il faut attendre... Votre demande est, pour l’instant, bloquée...

LA FEMME QUI PORTE UN ENFANT DANS SES BRAS - Je vois, elle est restée àtravers la gorge de vos ordinateurs…

LA SENTINELLE DES DROITS DE L’HOMME - Nos ordinateurs n’arrivent pas, en effet, àtraiter votre demande. Vos réponses sont trop bizarres. A la rubrique nationalité vous avez marqué COULEUR DU VENT. A la rubrique dernier domicile fixe vous avez marqué CHAMP DE MINES. A la rubrique religion vous avez marqué CIEL PLEIN DE CERFS-VOLANTS. A la rubrique études vous avez marqué SOUVENIRS D’ENFANCE. A la rubrique situation de famille vous avez marqué SANATORIUM POUR LES AUTRES. A la rubrique sexe vous avez marqué DEBUTANTE. A la rubrique date et lieu de naissance vous avez écrit un poème… Le voilà :

"Le distributeur automatique de gestes de tendresse

se déshabille doucement

pour entrer dans la mer

pour entrer dans la terre

pour entrer dans mes entrailles

car je suis mer et terre àla fois

car je suis l’oiseau géant

qui nettoie les mâchoires de la machine àtendresses

qui se nourrit de morceaux de chair humaine"

Ce n’est pas bien ça. Ce n’est pas du tout bien ça. Ecrire un poème àla rubrique date et lieu de naissance, ça ne sert àrien. De toute façon, nos ordinateurs n’ont pas pu traiter le poème, et plusieurs sont même tombés en panne. Vous voyez cette fumée-là ?

LA FEMME QUI PORTE UN ENFANT DANS SES BRAS - Oui, je la vois. Elle est toute noire. Elle monte au ciel et empeste l’air.

LA SENTINELLE DES DROITS DE L’HOMME - C’est la fumée de l’un de nos ordinateurs, un bio-ordinateur en effet, extrêmement sensible et sophistiqué, qui a fait un choc informatique en essayant de traiter votre fiche. Et voilà, maintenant il a le hoquet, il ne peut plus s’arrêter, c’est pour ça qu’il crache de la fumée noire. Depuis trois mois, depuis qu’il a lu votre poème écrit àla rubrique date et lieu de naissance, il a le hoquet et il ne cesse de cracher de la fumée. Non, ce n’est pas bien ça. Et en plus, àla rubrique motivation du changement de statut vous avez dessiné un hérisson àdeux ailes. Voici votre dessin, c’est incompréhensible, un hérisson ailé, ça n’existe pas… Hé, vous êtes où ? Répondez… Ecoutez, ce n’est pas bien de dessiner un hérisson ailé et puis de se perdre dans la nature… Reconnaissez qu’un hérisson ailé n’existe pas…


Un temps.


L’ENFANT QUI A GRANDI ENTRE TEMPS - Mais si. Le hérisson ailé c’est pour moi.

LA SENTINELLE DES DROITS DE L’HOMME - Qui est-ce qui parle ? Je ne vous vois pas. Qui a parlé ? Où est la femme qui attendait ici et qui était en train de remplir ses papiers ?

L’ENFANT QUI A GRANDI ENTRE TEMPS - Ma mère est morte. J’ai six ans. Je sais lire et écrire. Ma mère m’a raconté beaucoup de belles histoires tristes. Je pourrais vous raconter une belle histoire triste par jour. Elle m’a dit que maintenant j’ai le droit de passer de l’autre côté de la frontière car les belles histoires tristes sont universelles...


La scène est envahie par la fumée de plusieurs ordinateurs qui ont fait collapsus.